Оберни годинник, хай відчує вістря часу,
Хай тече водою злежаний до каменю пісок.
Загорни минуле у цвілу газетну масу,
Та не стій, лілеї в тернику, не зупиняй свій крок!
Розклади чекання на приємні й швидкоплинні,
Бережи вогонь, що виник, мов дорогоцінний дар.
Флібустьєрська злива вмить ослабне і віднині –
Чудо-артефактом володіє впертий антиквар!
Це любов, дорожча у огранці діамантів,
Подих свіжості вітрів на роздоріжжі іскор сну.
Потаємна чистота душі, відкрита навстіж,
Де нечуйні кораблі вже кинуті на мілину.
Зупини часопис поглядом, склади поему,
Хай цей досвід збереже твою любов від дрімоти.
Ювелірно скарб небес додай до діадеми
І пожертвуй божеству, що так яскраво миготить.
Тільки зорі можуть сповістити про незгоди,
Повернути до життя сади, які скував туман.
Дати поштовх і запал, підтримати на подив,
Запекти й засипати золою неминучість ран.
Відшукай, хай навіть, десь в глибинах океанів,
Замасковану перлину найсвятіших поривань.
Це природна простота, що втілена в герані,
Ніжний дотик поцілунків у відвертості жадань.
Сповісти хронометр про прийдешні переміни,
Дай горіти полум’ю протуберанцями світил.
Огорни свій скарб покликанням в душі єдиним,
Розфарбуй відтінки сірого загублених світів…
19:44, 20.03.2011 рік.
Зображення: http://sdelanounas.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424465
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: yusey