Світлій пам'яті мого батька,
Григорія Оксентійовича Коваленка,
ветерана війни, що пройшов 2,5 роки
німецьких конценртаційних таборів,
п р и с в я ч у ю.
Останнім свідомим порухом
руки батька, був відрив листка
в настінному календарі
19.09.1979 р.
Життя людини -
Господній дар,
І міра днини -
Наш календар
Щодень, щоранку
Листок ми рвем
І день з серпанку
В буття берем.
Весни сіяння!..
Щасливі дні
Течуть в пізнанні,
Немов у сні.
І час, здається,
Проходить вмить,
Бо ж нам живеться
В бажанні - жить!
Настало літо -
Чарівні дні!
І знову час
Немов у сні.
Плекання зміни
Дарів кохання:
Ще є і сили,
Вже є й надбАння.
На жаль, за літом
Приходить осінь.
Це "скажуть" діти,
Хоч ми й не просим...
І ось настали
Останні дні.
Листків вже мало
В календарі.
О, цей шалений
Лис -
то -
пад!
Рве ще зелений
Лист підряд!..
...І прийде день:
Рукою кволо, -
Хоч в серці щем, -
Велінням долі
Листок останній
Ми з книги рвем,
День завершальний
З життя берем.
Зникає вмить
Наш календар.
Бо так велить
Наш ГосподАр!
13.09.1987
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422191
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.05.2013
автор: Олекса Удайко