МАМІ

Я  щодня  приходила  до  мами,  дзвонила,
Коли  часу  на  те,  щоб  прийти,  не  було.
Нас  єднала  із  нею  невидима  сила.
З  того  часу  багато  років  утекло.

Вона  була  у  мене  за  маму,    за  тата,
За  сестру  і  за  брата,  за  подругу  теж.
Але  якось  пішла...Стала  пусткою  хата.
Заховалась  душа  за  високий  манеж.

Я  ридала  пів  року,  мов  риба-білуга.
Світ  для  мене  завмер  –  чорно-біле  кіно.
Серце  щільно  сповила  незорана  туга.
Холод  став,  де  ще  вчора  гніздилось  тепло.

Я  до  мами  щодня  приходила,  дзвонила.
Тепер  шлях  попід  ліс,  до  могили  проліг.
Жаль  мені,  що  не  все  я  для  неї  зробила.
Як    вернути  б    хоч  мить,  то  упала  б  до  ніг...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)