Догоряють прощальні нічні світлячки
Так вхопив би за хвостик, одного б хватило
Той неначе боїться твоєї руки
Утікає за обрій з останньої сили
І між світлом отим, поодинці думки
Розторочені мріями збитими в друзки
Ти не знав, що вбивають також пошепки
По собі залишаючи спогади й гудзик
Догорають останні секунди Разом
Коли ночі твої всі вона фарбувала
Якби зміг зараз стати отим світлячком
Ніч ніколи прощальна би не догорала
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417071
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Марамі