Найсвітліша печаль – твої очі.
Хочу бачити їх. Ой як хочу!
Нині ж сонце твого мікросвіту
Для душі – щонайперше світло.
Провалившись без слова і звуку
У солодку й виснажливу муку -
Як в глибінь дзвонкової криниці –
Лину в бездну очей... втопиться.
***************
Душа моя беззахисна… як день.
Щоб далі жити, я втопити мушу
На дні душі твоєї свою душу…
Втопити! Щоб воскреснуть для пісень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414935
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Катерина Шульга