Ми ті, що не навчилися любити,
І в небо не злетіли (бо безкрилі).
Бреде наш вік, спустошений, як митар
Рахуючи за нас нужденні милі.
Ще крок, ще два… лишилося до «завтра»
Скажіть, а «нині» за гріхи чиї?!
Чекає лиш на те, як ляже карта
Той ворог ваш, що в серці причаївсь.
Ні пари з уст – наказано: «Мовчати!»
Комусь за це «сузір’я» на лацкан!
Але ж тебе твоя родила мати
І ти давно, напевне, батько й сам!..
Народе мій, скажи, чому ти злидар
У себе вдома, на своїй землі?!
Чому вкраїнський дух, як на коридах,
Якого рвуть безжально бугаї?!
Народе мій, ти вистояти зможеш.
Ніхто скорити віру не зумів!
Допоможи всім нам , Пречистий Боже,
Навіть тоді, коли забракне слів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414373
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Леся Shmigelska