Так не хочеться жити за графіком,
Плісень з буднів зітерти так варто би!
Щоби дні не лежали калачиком,
Мов зіпсутий товар в супермаркеті.
Як медяники, миті розкупимо,
І з’їмо їх, як завжди, холодними.
Час вділяє нам святості скупо так,
Та й думки, як потоки зневоднені.
На небесно-повітряній ратуші
Час покліпує сонними віями.
Я так хочу на білому аркуші
Хоч секунду про щастя помріяти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414114
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Леся Shmigelska