Я ніби п'яний-ямб не хоче
В своєму ритмі йти ніяк.
Знов дощ набридливо хлюпоче,
Щось бреше весело "Маяк".
Я став такий ледачий, наче
На сонці лежебока-кіт,
Куди не глянь-робота плаче
І скрізь проблем колючий дріт.
А я удвох з мадам Нудьгою
Танцюю вальс "Осінній сон,"
Немов з чаклункою старою
Пливу у відьомський полон.
Пливу, як під прицільним дулом,
Заручник долі чи дурні
І носом чую скоро дулі
Підсунуть з реготом мені.
Як утекти з того полону,
І як тікати і куди?
Рвонуть до польського кордону,
Чи в річку впасти назавжди?
А втім, це жарти-будем жити,
Хоч все "марнота і мана".
Ніколи вітер не зловити-
Стоїть на варті Сатана.
Пропащий ангел професійно
Спокуси ставить у пастки
І душі ловляться надійно,
Неначе риба на гачки.
Не боягуз я, та боюся
Щоб і мене він не впіймав...
О, Боже, не введи в спокусу
І від лукавого позбав!
Я розведусь з мадам Нудьгою,
Хай тільки кінчиться вальсок...
Махну прощаючись рукою,
І заміню вхідний замок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413644
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Михайло Гончар