Це не низькість:
Родитись в селі
І рости „від землі” (як рослини),
Де звучать найщиріші пісні
Солов’їв та людей України .
Це не сором:
„Довбатись” в землі,
Бо ж, насправді, вона всіх годує.
І залежить весь люд від ріллі,
Що господарську руку так(!) чує.
Це не дикість:
Блукати в полях –
Різнотрав’я уголос вітати...
Спів пташок розрізняти в гаях...
І хвалу за це Богу складати.
Це є щастя:
СтупИть на моріг -
І босоніж пройтися росою,
Якнайдалі асфальтних доріг,
Там, де дружать з граблями й косою.
Це є святість:
Рости з джерела –
З джерела найцілющого трунку!
Із села, уся мудрість з села
Йде між люди безцінним дарунком!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413607
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Катерина Шульга