Раз мені на лихо ,
Чи на зло-
Надмірно вже
Волосі підросло.
Мені мов розум
Хтось тоді закрив,
Мене постригти я,
Кохану попросив.
Жінка ж рада -
Випадку такому,
Дай думає повчусі я,
На ньому.
Хоч раз йому
Усі гріхи згадаю.
І пострижу
Як я,вже собі знаю.
Крісло зразу серед хати
Вона встановила,
І мене мов арештанта
В него посадила.
Дві години з половинов
Мене мордувала,
Зразу стригла,
Потім шось рівнала.
А шоб менше отих лахів,
Було її прати,
Всьо сказала до майчини
Мені познімати.
Але в хаті перед тим
Вна не напалила,
І від студини мене
У двоє скрутило.
На голові таке чудо,
Вна мені зробила,
Шо зрівнати не могла би
Вже ніяка сила.
Дві неділі я , у хаті
Мусів просидіти
Аби мене на вулиці,
Не лякались діти.
Так ,шо як на голові ,
Комусь шось не грає ,
Приходіт до мої жінки,
Вона порівнає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413098
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Іван Мотрюк