(майже пісня)
Як дівчИна, до тину притулилась берізка,
І чомусь гірко плаче - не радіє весні...
Ой красуне-берізко, чом рясні твої слізки,
Ніби град серед зливи, до моїх сиплять ніг?
Недалеко від тебе, звівши віти до неба,
Не приховує сльози, клен стрункий, молодий...
Хто ж ваш спокій порушив? І чому юні душі
Не сміються, а плачуть від приходу весни?..
Я стою нерухомо біля рідного дому,
Виглядаю зі сходу веснянИх журавлів.
І видзвонюють сльози на моєму порозі,
Бо ж мій милий журавлик не до мене летів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411290
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Катерина Шульга