Повернувся ,я з мандрів до дому,
Ніжно глянув на рідне село.
На душі чомусь смуток розтанув,
У душі чомусь все розцвіло.
Але скоро усе це минуло,
Знову смуток у душу зайшов
І тоді ,я і ще раз поглянув,
Та веселого ,я не знайшов.
Бачу батькова хата стоїть ,
Та чомусь вна сумна, не весела,
Пам*ятаю як було колись,
Як піснями шуміла оселя.
Пам*ятаю ,я матір свою,
Як в дорогу мене виряджала.
Відшукай ти там долю свою,
Так тоді мені мама сказала .
Батько також мені говорив-
Проводивши мене аж за поле-
Там щасливо мій сину живи,
Та про нас не забуть ти ніколи.
Та тоді , я не слухав нікого,
Я по світу ходив і блукав.
А батьки вже мої повмирали ,
Повмирали,я навідь не знав.
Як тепер ,я провсе те жалію,
Ох як важко мені на душі,
Та про те вже не зкажеш нікому-
Відійшли усі рідні мої.
Ви пробачте мене,тату,мамо-
За усе , що зробив я вам зло.
Та не ма вже кому пробачати,
Бо померли вони вже давно .
Сивиною моя голова -
Наче інієм вкрилася вся
І ніхто не заплаче за мною-
Бо така вже заслуга моя .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410853
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: Іван Мотрюк