Цей біль такий жорстокий, як агресор,
Захоплює обпалену і спраглу душу,
Знов збурює безмежне й тепле плесо
І гонить хвилі, прямо в нурт, у гущу.
Враз топить і пронизує зухвало мрії,
Пекельним затінком, що дихання вбиває.
Ночами ще й нахабно душить змієм,
А вранці – мовби плаче, в марення зринає.
Цей біль, неначе злодій, губить волю,
Лишаючи пустельну вирву замість квітів.
Ґвалтує в соте й так розбиту щемом долю
Та все ж люблю тебе, найкращу в цілім світі.
16:16, 4.07.2012 рік.
Зображення взято з http://rewalls.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2013
автор: yusey