стіни труснуті, тлінь й волога,
кілька крісел із кедру в пилюці
вигук твій, наче стогін в люці, -
так зустріла тебе барлога
темно, вітряно й надто тихо
сам на сам - це занадто нині
тим то й важко, тому й не до сміху
носиш біль, наче книги торбині
грім би впік ці думки пророчі
забивають клітини, мов медом соти
що ти хочеш, ну, що ти хочеш?
ти живий ще, і світ не проти...
біль тамуєш: Сінатра й "Бітлз"
газ ввімкнули - отже буде тепло
вірш тривожний із тебе виліз
а проте... це нікому не треба
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398548
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Наталка Тактреба