Березіль любові*

Розвій  мою  смарагдову  журу,
В  п'янкій  духмяності  розлий  печалі,
А  серця  біль  я  сам  переборю.
Тобі  ж  я  розстелю  блакитні  далі.

В'юнкі  стежки,  по  котрих  йтимеш  ти,
Встелю  барвінком,  чебрецем  і  м'ятою.
Твої  в  траві  загублені  сліди
Зболілим  серцем  ніжно  цілуватиму.

                 Приспів:

                 Рута-м'ята,  рута-м'ята,
                 Чебрецевий  квіт
                 Ледь-ледь  ніжками  прим'ятий  –
                 Незабутній  слід!
                 Вже  барвінком  повилися
                 Милії  сліди...
                 Ти  до  мене  повернися,
                 Щастя  віднайди!

Стежки  круті,  які  здолаєш  ти,
Як  ручаї,  зіллються  в  плай  терновий,
І  приведе  той  плай  до  висоти,
Ім'я  якої  –  Березіль  любові.

Я  вийду  на  дорогу  ту  святу
І  спрагло  обрій  буду  пильнувати,
Аби  не  проминуть  єдину  –  ту,
Яку  я  буду  все  життя  кохати.

____________
*Муз.  авт.  Див.:  На  відстані  :  поезії,  пісні  /  
Олекса  Удайко.  -  К.  :  [б.  в.],  2007.  -  95,  [4]  с.  :  іл.,  ноти

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2013
автор: Олекса Удайко