Невловимі метелики скачуть в очах твоїх
Час пускати їх в моє волошкове поле
Скільки раз припадали, та завжди не до тих ніг
Стільки довгих років марно тратили кроки
Моє серце, як та макова квітка - сп'яніло
Хтось погладить румяну щоку срібним крилом
Я на вічність так довго й помилково летіла
Абсолютно не той шукала аеродром
Сонце грає пісенну Рок-збірку на струнах вій
І туманність острівна очей поглинає
Я метеликам твоїм прошепотіла: Він мій
Ти єдиний, хто мої волошки збирає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395621
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Марамі