Сніжинки падали тобі на плечі
І не спішили хутко розтавати...
Ти йшов і думав про прекрасні речі;
Як був таким яким уже не стати.
А вітер змусив тебе підняти комір –
Бо дув нещадно наче був лихий
На цей одноманітно-білий колір...
Та ти не був на вітер тепер злий.
Зима мине розтане як оті сніжинки,
хоча спішить не буде також, як вони...
... А ти не викинеш засохлої ялинки –
Залишиш до наступної зими... 16.01.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389043
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2012
автор: Яна Бім