Це вміють лише дерева –
Скидати на зиму одіж.
І голі в пургу лютневу
Стоять на снігу босоніж.
Понурі стоять, мов бранці,
Що вивели їх на розстріл.
Пугикне пташина вранці –
Зірветься той крик на постріл!
І – тиша…
Лише на коси
Впаде полохливо іній.
Дерева стоять, як досі.
Розстріляно їхні
Тіні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388279
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.12.2012
автор: Олег Завадський