Вмиратимемо двічі? Тільки раз.
То нащо душу мучити страхами,
зливати у ефір потоки фраз
і жадібно ловити їх вухами
про катастрофи, про армаґедон
кончину скору людства і планети
і версій висувати зо мільйон
жахні натхненно сіючи сюжети?
Чи може так смакуючи жахи
Врятуємось, наснажимось любов»ю,
позбавимось безмірної пихи
сліпого себелюбства і злослов»я?
Букет яких чуттів шлемо Творцю,
вирощуємо що з глибин сердечних?!
Ми віримо небесному Отцю
чи бавимось у ігри небезпечні
зі злом що в нас бруньками метастаз?
Твори любов - вмирати тільки раз!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379421
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: Адель Станіславська