І
Як на горі явір листочки скидає,
«Шкода літа, Боже! – люди все зітхають.
Я ж, коли побачу як волос сивіє:
«Шкода вас стократно, часи молодії!»
Часи молодії, а де ж ви поділись?
Як імла на горах з вітром розлетілись;
Як ті дикі гуси, що світом літають,
Коли у долині їм в табун стріляють.
Літа молодії – цвіте мій мінливий!
Знаю що побачить вас більш неможливо;
Йшов би я за вами дальніми світами,
Видер би зі скелі голими руками!..
ІІ
Юність моя, юність, швидко ти скінчилась,
Як та зірка з неба в пітьму покотилась;
Наче ти у мене зовсім не бувала,
Наче ти для мене сон лиш нетривалий.
Часи молодії, як же я страждаю!..
В голові мутніє, як про вас згадаю,
В голові мутніє, серце мені стисне,
Коли над горою уночі щось блисне.
Як про вас згадаю, ах, відчуття дивні,
Наче то я чую мотиви чарівні,
Що їх пастух грає на своїй свирілі
Під зірковим небом на гірському схилі.
Як про вас згадаю – очі сльози ронять,
Здається – далеко дзвони сумно дзвонять,
Руки мимоволі в молитву складаю,
Наче то у храмі вже органи грають.
Як вслід тій хмаринці, що небом літає,
В далекій чужині мандрівник зітхає,
Як пташка до ватри, що світить у Татрах,
Дух мій до вас лине – юності хвилини!!
ІІІ
Зашуміли води, зашуміли броди
Від краю до краю, неначе ридають,
Неначе ридають, що змушені плинуть –
За молодим часом душі гірко линуть!
Часи молодії – в полі цвіт зів’ялий;
Літа молодії – сніг на лузі талий;
Юний світ коханий, як пташка в туманах
Восени зникає, коли час настане.
На тім полі влітку розів’ються квіти –
Молодому ж світу більше не ожити;
Сніг траву на лузі щороку накриє –
А мій світ печальний більш не змолодіє.
І та пташка літом полетить над світом –
Часи ж молодії зникли без надії.
Зникли без надії – бути це не може!
Верни мені юність, милий, сильний Боже!!
Peter Bella-Horal
Žiaľ za mladosťou
I
S javora na hore listy keď padajú,
„Škoda leta, Bože!“ ľudia povedajú.
A ja zas, keď vidím sivé moje vlasy:
„Škoda vás nastokráť, moje mladé časy!“
Moje mladé časy, kam ste sa podely?
Ako hmly na horách ste sa rozletely;
ako divé husy na tichej doline
svetom sa rozpŕchnu, keď strelia medzi ne.
Moje mladé letá — vy môj kvet menistý!
Kde bych vás hľadať mal, sám som si nie istý;
išel bych za vami sveta končinami,
vyhriebsť vás zo skaly holými prstami!…
II
Mladosť moja, mladosť, tak si mi zapadla,
ako keby hviezda s neba do tmy spadla;
ako by ťa nikdy nebolo bývalo,
jakby sa mi s tebou len bolo snívalo.
Moje mladé časy, a predsa ste boly!…
Keď na vás pomyslím, hlava ma zabolí,
hlava ma zabolí a srdce mi stisne,
ako keď sa v noci nad horou zablysne.
Keď na vás pomyslím, ach, tak divno mi je,
ako bych počúval sladké melodie.
čo si ich pastúšik píska na píšťale,
pod hviezdnatým nebom na vysokej skale.
Keď na nás pomyslím, slzy sa mi ronia,
zdá sa mi, že v diaľke zvony smutno zvonia;
ruky sa nevdojak k modlitbe dvíhajú,
ako keď v kostole organy zahrajú.
Ako za oblakom, čo nebom zaberá,
v ďalekej cudzine putovník pozerá;
ako vták ku vatre, čo svieti na Tatre,
duch môj ku vám letí — moje mladé svety!!
III
Zahučaly vody, zahučaly brody
od skaly do skaly, jak by zaplakaly;
jak by zaplakaly, že im plynúť nutno:
za mladými časmi duši tiež tak smutno!
Moje mladé časy: zvädlý kvet na poli;
moje mladé letá: letní sňah na holi:
mladý svet milený: ako vták v jaseni,
čo svetom uletí, keď sa čas premení.
Ešte sa to pole každú jar rozvije,
ale môj mladý svet viacej neožije;
ešte sňah na hoľu každý rok napadne,
ale môj smutný svet viacej neomladne.
I to vtáča z jara príde do chotára,
ale mladé časy nevrátia sa zasi;
nevrátia sa zasi — veď to byť nemôže!
Vráť mi mladé časy, milý, mocný Bože!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378396
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.11.2012
автор: Валерій Яковчук