Босоногий блудяга-вечір
Кинув хмиз в багаття жоржин,
Що палало в саду. Понівечив
Спокій свій колючками ожин.
І згадалось враз, як зухвало
Звабив квіточку молоду,
Що так щиро його покохала
Не на щастя своє, на біду...
Як чекала його щохвилини
Світлочиста, росами вмита.
Бо здавалось в погожу днину,
Що ніколи не скінчиться літо.
І на душу ляжуть тумани.
Неминучим ста прозріння.
Роз"ятривши сердечні рани,
Стане вечір холодним, осіннім…
Колобродять ночі предовгі,
Сірим смутком вмиваються ранки.
Розбрелися врозтіч дороги.
Рознесли всю любов до останку.
Якщо серцем загублене літо,
Прийде осінь, сльозами вмита…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2012
автор: Тамара Шкіндер