Мелодія для пісні № 47 (Ліоліна, Зеновій Винничук, Борода)

Ліоліна

   Наш  щасливий  час  

   Наш  осінній  вальс,  чарівний  вальс,
   І  ми  –  удвох,  ми  разом.
   Наш  щасливий  час,  натхненний  час,  -
   Забули  всі  образи.

 Осінь,  осінь  золотиста,
 Листя  в  вихорі  кружляй.
 Одягай  в  рясне  намисто
 Горобини  тихий  гай.
 Надягай  червоні  свити
 На  старезнії  дуби.
 Небо  хмарами  сповито.
 Десь  пливуть,  не  знать,  куди.


   Дощ,  а  від  весни,  життя  весни
   Ми  вже  пішли  далеко.
   Милий,  поцілуй  і  пригорни,
   Мені  з  тобою  легко.

 Зранку  раптом  задощило,
 І  на  землю  впав  туман.
 Осінь,  осінь,  ми  просили:  -
 Забери  хмар  караван.
 Та  не  слуха  пані  мила,
 Дощик  ще  пішов  рясніш.
 Вітер  напина  вітрила
 І  співає  голосніш.


   Місяць  усміхавсь.  І  зорепад
   Таким  був  таємничим!
   Сяє  різнобарв”ям  листопад
   Й  моє  кохання  вічне.

 Полум”яніють  жоржини,
 Сонце  загляда  в  ріку.
 Пізні  ягоди  малини  
 Червоніють  у  садку.
 Дні  коротшають.  Без  ліку
 Краплі  бренькають  у  скло.
 В  осені  немає  віку.
 Літо  сумно  утекло.


   Наш  осінній  вальс,  чарівний  вальс,
   І  ми  –  удвох,  ми  разом.

====================

 Зеновій  Винничук

   Світла  осінь  за  моїм  вікном


 Осінь,  осінь  прийшла  до  мене,
 Світла  осінь  щедрим  вінком,
 Сльози  щастя  течуть  шалені,
 Мої  сльози  течуть  струмком.

 Дощик,  дощик,  капає  дощик,
 Стукає  ніжно  вікном,
 Згадую  пісню  про  борщик,
 А  сльози  течуть  струмком.

 З  тобою  ідемо  ми  разом,
 Паде  лист  шовковим  сукном,
 Наші  роки  вдаль  журавлями
 У  вирій  летять  в  унісон.

 Мрії,  бажання  наші  юні
 Переганяють  літа  молоді
 І  потішають  онуками  юними
 Наші  серця  золоті.

 Осінь,  осінь  прийшла  до  мене,
 Світла  осінь  щедрим  вінком,
 Сльози  щастя  течуть  шалені,
 Мої  сльози  течуть  струмком.

=====================

   Борода

         ДОЩИК

А  надворі  дощ,
теплий  як  борщ,
тече  струмком.
Давай  бігом,
мерщій  у  клас  -
ззиває  нас
шкільний  дзвінок,
вже  йде  урок.


 Дощик,  дощик,
 що  він  хоче?
 Тарабанить  у  вікно.
 Заглядає  сумно  в  очі,
 я  ж  всміхнуся  все  одно.
 Дощик,  дощик,
 наче  слізки,
 він  по  склу  збігає  вниз,
 я  б  погравсь  надворі  трішки,
 та  навчання  -  не  каприз!


А  надворі  дощ.
З  моїх  підошв
тече  вода,
та  не  біда.
Вбігаю  в  дім,
кричу  усім,
що  мокрий  дощ
і  я  також.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370326
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2012
автор: Віктор Ох