...достатньо глянути у вічі сліпим
щоб зрозуміти наскільки ти щасливий...
досі ми вірили тим хто ховав за пазуху наш світ
у цих нетрях суму за першим причастям та цнотою
кожен із нас якщо не бог то хоча би софіт...
витирай ганчіркою залишки неба
на своїх підошвах
пропагандою пам'яті місто пропахло і кожна
із чотирьох стін
мовчить…
...восени тиша важчає немов доспілий сонях
до найближчих кордонів пунктиром накреслений шлях
і справа не в тому що падають сни на асвальт із підвіконня
справа у нас…
все що в тобі не встигало пустити коріння
видавалось таким нестійким до часу твого упадку
і якщо у кожному із нас присутня межа
до якої колись дійде божевілля
то залиши собі на тимчасову згадку
голос…
допоки небо не стало червоним та твердим
мов мармур
і дощ всього лиш вода а не кров
уникай багатослівя та преамбул
коли хочеш мовчати очима…
на обпеченому піднебінню свободи
тримається присмак осіннього ранку
і віра у імена та цифри часом аж надто злочинна
недоговори аніж маєш
завершити бій
перехиливши тільки одну чарку
правди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363923
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2012
автор: Poetka