Подвійність натури: і світло, і тінь.
Подвійність усього, подвійність створінь…
Усе калічІє… Минає, мов плин.
І тільки Спаситель, Спаситель – один!
Кохати того, хто не вартий зусиль –
Бо світло він світу, землі-бо він сіль,
А я, божевільна, блукаю в пітьмі…
Прийми моє серце, і душу прийми!
Осяяв надією звивистий шлях.
Я знову у небі, ширяю, мов птах.
І сили з’явилися далі іти,
Лиш тільки зневіру – зневіру прости!
2011/05
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363224
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: Анно Доміні