Вхолола спека. Тихо на плечі,
Котом муркоче вересень підпалий.
Листок, вже не живий, ще не опалий.
І посвист крил… Але, ще не ключі.
Сталистий натяк на свинцевість хмар,
Короткий дощ, як задум на протяжність.
Сопіння вітру, так, ще не куражність,
ЗахОду пал з позОвом на пожар.
Зі шкаралупиння визирнув горіх,
Пливе в нічному небі літній спогад.
Розсвіт туманно припускає здогад,
Що осінь вже ступає на поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362784
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.09.2012
автор: Осіріс