Ясна, як день, незрозуміла,
Хоч - наяву, та - мов зі сну,
Вона говорить так уміло,
За нею - бачу я весну.
Тут сяде, щось розповідає.
Неначе каже: "Подражню!"
І натякає: кожен знає
Таємний зміст її вогню.
Та я, вслухаючись не строго
У голос юнки, в тому й річ,
Дивлюсь, як шириться тривога
В очах ясних й дрижанні пліч.
Коли ж дійдуть до серця звуки
Й від пахощів сп'янію геть
І закохаюсь в її руки
Та очі, плечі - у ту ж мить
Зап'ястя холодом враз блисне
І перерве себе сама
Та твердо скаже - пристрасть згасне
Як вдарить розуму зима!..
15.08.2012
Текст оригіналу:
Как день, светла, но непонятна,
Вся - явь, но - как обрывок сна,
Она приходит с речью внятной,
И вслед за ней - всегда весна.
Вот здесь садится и болтает.
Ей нравится дразнить меня
И намекать, что всякий знает
Про тайный вихрь ее огня.
Но я, не вслушиваясь строго
В ее порывистую речь,
Слежу, как ширится тревога
В сияньи глаз и в дрожи плеч.
Когда ж дойдут до сердца речи,
И опьянят ее духи,
И я влюблюсь в глаза и в плечи,
Как в вешний ветер, как в стихи,-
Сверкнет холодное запястье,
И, речь прервав, она сама
Уже твердит, что сила страсти -
Ничто пред холодом ума!..
20 февраля 1914
http://www.stihi-rus.ru/1/Blok/54.htm
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360200
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 27.08.2012
автор: Le Magnifique