Так айстро-чорнобривцево в саду
гойдає дні свої останні літо...
І все у ньому чинно, до ладу,
і неба просинь, сонечко і вітер,
що лагідно, мов дотиком руки
дбайливої торкається волосся,
цілунком пустотливим до щоки.
І ми, мов діти днем погожим, босі,
усміхнені і радісно-хмільні
колишемось на гойдалці благенькій.
Вбираєм пахощі погідно-осяйні
і щирий усміх лагідної неньки,
і мірне "жу" бджолиної рідні,
що поряд нас снує собі невтомно.
І лине день до сну...
В наступні дні
так швидко,
так нестримно,
карколомно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359057
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2012
автор: Адель Станіславська