Які ще треба потрясіння.
Щоб врешті-решт народ повстав!
І цей процес повільний тління
Скінчився в полум’ї заграв.
Щоб горе, сльози і прокльони,
Вже увірвали той терпець,
З колін піднялися мільйони
І владі цій прийшов кінець!
Щоб хвиля гніву – як цунамі
З Печерських пагорбів змела
Все бидло те, що править нами,
Форпости зрадництва і зла!
Щоб хвилі нового потопу
Всю нечисть змили до ноги,
І шлях розчистили в Європу,
Який блокують вороги!
Вони в Кабміні і у Раді,
Хоч місце їм – лише за грати,
Цій антиукраїнській владі!
Не дай себе знов ошукати!
Не думай, що вони здадуться
І владу віддадуть без бою.
За неї борються і б’ються,
Тож піднімайся, нас вже двоє!
Здійми угору це знамено
Щоб кожен бачив, ми вже встали
І переможем достеменно
Раз боротьбу цю розпочали!
Народу сила нездоланна,
Сильніша тиранії, сталі.
І Україна невпізнана
Підніметься на п’єдесталі!
05.08.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355425
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.08.2012
автор: Мирослав Вересюк