Ой, скільки вже отих минуло літ,
І зим , і весен, що позад зостались
Лиш спогади у осінь позлітались,
З років, далеких, принесли привіт. .
Життя сплелось у зоряний вінок,
З миттєвостей, зупинених , навіки
Колись вони були – бурхливі ріки,
Тепер світлини жовтих сторінОк.
Ось вогнище. Під соснами намет.
Із неба усміхаються Стожари
В казковій тиші лине спів гітари,
А за багаттям любий силует.
А це ми парк саджаєм навесні
У сорок другому було тут пекло
На цьому місці бій гримів запекло -
Тепер пташки співатимуть пісні.
Нас сповнених рішучості й завзять,
У шістдесятих з рідного порогу
Завод-гігант на Волзі будувать
Романтика покликала в дорогу
У ті роки, в зомбований той час,
В Тольяті нас позвала наша мрія.
Ми ж молоді! Опора і надія,
А ще ж до того – робітничий клас.
Це дитсадок. Сорок дев’ятий рік.
Я навесні уже піду до школи.
Життя минуло із тих пір відколи
Ступив уперше на шкільний поріг.
А ось сторіччя добігає вік
Бурхливі дев’яності на порозі
Жить як колись напевно вже не в змозі,
Життю новому розпочнемо лік?
Ось мітинг велелюдний, це на нім
Дізнались ми про нашу незалежність
Ми думали, що ось вона безмежність
Можливостей, побудувати дім
Де буде справедлива благодать
Де буде затишно простій людині,
Що вже прийшов кінець лихій годині
Що будем тепер жити й процвітать
Та де там, поміняли лиш хутрО
Еліта тільки ледь перемастилась,
Загримувалася та не змінилась -
Злочинне залишилося нутрО
На краще сподіватися дарма
Тим часом намотає рік хвилини,
Події закарбує на світлини,
А прОсвідку немає і нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349903
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2012
автор: євген уткін