Без тебе...
Мовчанням літа
вдягаю сумливу душу.
В оскомо-невидних тінях шерхатяться міражі.
Долоні - кохання повні...
Розсіює день папушу
на стежку, де примостились знадіяні спориші.
Без тебе...
До блискавиці
громів стоголосих клекіт.
Нап’ється єство вологи зо спомину - на прощай...
І пальці, як доторк танцю...
Незримий, такий далекий,
освячений, та на марне -
Без тебе несправжній рай...
(3.07.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347839
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2012
автор: Леся Геник