Немає життя за межею утрати...
І що тут волати?
Ну що ж тут волати?!
Вітрами знесеться той крик в безголосся,
Де з болю сивіє щасливе волосся.
Дощами нахмурилось нинішнє літо.
І днина за дниною - зморені діти.
І серце, голодне до щирості... Мало!
Не стало... О як же шкода, що не стало!
І так безпричинно, безглуздо, неумно...
Ридається дзвінко, розпачливо-струнно.
Намарне - молитися, марно - кричати...
Немає життя за межею утрати...
(15.06.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344204
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: Леся Геник