Твоє ім’я́ - то сонце на долоні,
Таке кирпато-ніжне, чудернацьке...
І хоч давно літа вже не юнацькі
Осіннім квітом в’януть на ослоні -
Ще нездоланну силу мають пальці,
Ще серце ловить промені Господні!
І сей вінок зі слів, жага видіння...
Та скільки щирості! Чи відчуваєш?
Душею світлою довкруг літаєш...
О, доле, доленько, ясне́ склепіння!
Моя надіє і моє говіння...
О скільки сонця в собі того маєш,
Що в імені вмостилось на долоні
Життя...
(12.06.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343617
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2012
автор: Леся Геник