Ген за видноколом небо тужить сонце...
Схлипаний світанок - росами довкруж.
Наче Янгол світлий, ти в моє віконце,
Наче Перст Господній - на освяття душ.
Я долоні серця - під серпання злата...
Солов’їне щастя - дзюркотом з Раю́.
Як стогласа пісня, ти в моє легато,
Як стокрила мрія - зернами в ріллю...
Засівай же духом, зрошуйся, плодися,
Межи днів-коралів досягай висот!
На життя тарелі ласкою пролийся,
Лагідним ягнятком - на святий киот...
Трембітає далеч сизово-туманна...
Вже за мить вплететься променем коса.
Тужить небо сонце - Сонцеві осанна!
З келиха світанку капає роса...
(9.06.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342863
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2012
автор: Леся Геник