Ти питаєш мене, чи колись трепет рук ще згадаю,
Чи торкнуся устами Твоїх найрідніших зіниць.
А мені б тільки щастя, що творить кохання між нами,
А все інше- не варте незнаних отих таємниць.
Ти не знаєш, як довго я вітром вриватимусь в серце,
І ще скільки чекань відболить, а несказаних слів...
Мої мрії весняні для Тебе із мертвих воскресли,
Щоби ра́зом сьогодні весну запросити до снів.
І ніхто так не вміє руками торкатися неба,
І крім тебе не має кому розпогодити дощ.
Мені в світі нікого крім Тебе одного не треба.
Ти у світі один, це Тебе дарував мені Бог...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341789
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2012
автор: Весняна Осінь