Так прагну любові...
О дай мені, Світе,
Радіти!
Ці дні волошкові
Під серцем зігріти,
Злеліти!
О, змилуйся, Світе!
Періщить у вікна
Листами з неволі
Недолі...
Мантрується: звикну!
Нешвидко, поволі...
На волі
Так прагнеш любові!
В очах, у словах...
Між чужими, своїми -
Таїни!
Добра у житах...
Пощо - отсе гнівне,
Наївне -
Глумливе, невірне?
Як прагну любові!
Як б’юся об шибку -
Не видко.
Вже й дні волошкові
Все мимо, несидко -
Так швидко!
Хтось - темну накидку
На очі... Не хочу!
Не-хо-чу!
Та сили нема - одлетіти,
Втекти чи хоча би на хвилю зомліти...
Чому ж не-лю-бо-ві так множиться в світі?!
(29.05.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340496
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2012
автор: Леся Геник