На що ведешся, доле ясноока?
На кусень сала чи на житній хліб?
На булку з маслом чи солодкий мід?
На молоко чи на крутішу - "мокка"?
Скажи мені, признайся хоч на мить!
Встелю́ столи і наготую страви,
Під ноги вкину пахощів-отави
І витягну найкращі із укрить
Напої всякі! Ти ж прийдеш у гості?
Ти ж носом в інший край не поведеш?
Скажи мені, що так, скажи! Авжеж,
Усядешся поважно на помості,
Хильнеш наливки, посмакуєш... Так?
Змилосердишся, подобрієш, доле?
Перетасуєш карти, фільми, ролі,
Зачепиш на лацкан добротний знак,
Що сповістить довкола - доля сита!
...Вгинає стіл наїдками дарма,
Чекаю вірно, а її нема...
Спускає дух у вічність оковита...
(4.03.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336454
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: Леся Геник