Не згаснуть зорі навіть після нас,
Сонце на захід йтиме до колиски
І буде сходити у визначений час,
І громовиця сипатиме блиски.
Бо світ є вічний, а життя - це мить..
І поки ми живі, то є надія,
Нас гріє сонце і зоря горить
І творить розум свої теплі мрії.
Змінити – зась! Бо зміни - це біда!
Не раз переконались в цьому люди,
Як поміняємо - не лишиться й сліда,
Життя замре і пустка буде всюди.
У всесвіті багато таємниць
І розум є сильніший, як в людини,
Життя у нас із тисячі дрібниць
І більшість з них кладемо в домовину.
А світ живе, як світло від зірок,
Яке дає життя, не тільки на землі,
Тож людям варто лиш зробити крок,
Щоб у земному втриматись сідлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336352
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: Віталій Назарук