А він так кохав таємницю -
Лиш очі, лиш усміх-уста...
Незнану небесну зірницю,
Що сіяла юнню літа.
Не знав ані слів, ані росту
Шаленим посланцям весни.
Та рвучись писаннями посту,
Скоромив бажаннями сни...
І зранку, стрічаючи сонце,
Голубив окрилення мрій.
Торкались римовані гронця
До серця, до жа́даних вій...
Чекання, тасьма кольорова,
На зустріч невіданих птиць...
Його таїна́ весноброва,
Коханіша всіх таємниць...
(21.04.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331978
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2012
автор: Леся Геник