Навіть нічне небо падає вниз
і розбивається як скло на асфальті,
навіть ранкове місто
плює в нього сірою слиною.
Я розгубив себе, розгубив те, що
колись здавалось мені перевагою
в моїй недосконалій істоті.
Стою на чорній межі з
руками в білій фарбі,
хотів змінити колір неба,
а не змінив навіть шмат стіни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330849
Рубрика: Верлібр
дата надходження 16.04.2012
автор: В.Воццек