Іще біліє клаптиками вати
Останній сніг на вимоклій стерні,
А вже в землі ворушаться блавати*,
Багряні маки дихають у сні.
Верба полоще коси у промінні,
Смарагдовіють здалеку бруньки,
Мов стадо кіз по сірому камінню
СторчмА летять розбурхані струмки!
А вітер мчить, розгнівавшись, за ними,
Мов той пастух дбайливий навздогін-
Та не спинити стадо полохливе,
Летить лісами срібний передзвін!
Вже згодом буйно всюди завесніє,
Зелена повінь рине у сади
І проростуть злеліяні надії,
Тендітним цвітом крізь вогкі сліди.
*Блавати-волошки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321807
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.03.2012
автор: Наталя Данилюк