***
Та хоч за тисячі земель
Я не знайду таких очей,
Як в тебе, любий!
Щоб мить одна - неначе вік...
Сама собі втрачаю лік,
Весною розпирає груди!
У лестощах чужих вітрів,
В аншлажності скупих умів,
Думками го́рнуся до тебе...
Ти - острів мій, десь на краю...
Тебе люблю, люблю, люблю
Сильніше сонця, більш за небо!
І зорі - мов намисто снів,
Рахую миті спраглих днів,
Де інший хтось, не ти, голубиш...
На пальцях - павутинка мрій:
Ти мій, та все одно ти - мій!
Цілую плечі, руки, губи...
І хай простить мені Господь,
Душа і серце, грішна плоть,
Що віддаюся... Хай що буде!
Та хоч за тисячі земель,
Нема ніде таких ночей,
Як ти мені даруєш, любий...
(3.02.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318903
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Леся Геник