***
Дарма... Мабуть таки дарма
У світу вчуся байдужіти…
Навколо вже давно зима,
А в серці розревілось літо!
Палка юрба - квапливі дні -
Все мимо й мимо, наче кара...
Ніхто мене не розумів,
Коли блукала, як примара,
Збираючи в саду плоди -
Померзлі яблука та груші...
І вже сліди, сумні сліди
В чужому небі - спраглі душі.
Летять слова - відлуння, звук -
Ілюзія міцної скелі.
Заплутані обійми рук
І вузлуваті паралелі.
Байдужість - краплями між уст?
То мрія, певно, тільки мрія...
У світу скільки ж бо не вчусь,
А все одно не байдужію...
(23.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308848
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2012
автор: Леся Геник