Друзки сонць у завмерлій кімнаті,
П’є вино із солодкої тиші,
Це останнє усамітнене party
Рудої дівчини, що любить вишні.
У повітрі пахне корицею,
А куце щастя в котрій зі скринь?
Лиш душа тікає вовчицею
Туди де вітер, небо і синь.
Бо так простіше жити, напевно,
Не вростати в людей, мов коріння,
І таким усамітненим party
Святкувать чергове воскресіння.
Вже тліє день на небесній осі,
Всі думки не з’єднає і клей…
Завтра ж їй знов буть такою як всі,
І вчитись жити серед людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308029
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: Квітка Надії