Червоніє у парку калина,
Мов намисто вдягнула дівчина.
І шумлять понад Стиром тополі,
Що пророчать щасливу їй долю.
А навколо розкинулись луки…
Замок Любарта дзвонами кличе.
Древній Луцьк нам протягує руки,
Тихо птахи у небі курличуть.
Пожовтіли каштани і клени,
Лише клумби цвітуть в центрі міста.
І ялинки сріблясті й зелені
Обсипає листва золотиста.
Я іду своїм красенем Луцьком
По бруківці, милуюся містом.
І хрести, що над Луцьким собором,
Нас освячують сонячним блиском.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300072
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2011
автор: Віктор Ох