опустила
не голову
я,
але крила…
наче
персня
чарівного
з пальця
вказівного
загубила…
чарівного персня
з блакитним топазом –
не будемо
разом.
...каменю прозорий,
ельфе глибини,
хто мені розкаже
про пі́дступи вражі,
і на́міри ни́ці,
розтлумачить сни…
в розбурханім морі
погамує бурі,
провідає таємниці
в рунах таїни…
опустила
крила –
все мені не мило…
ви́слизнув,
як доля,
з безпечних долонь
прозорий огонь…
не віднайдеш –
першим снігом
щедро занесло́
персня мого
чарівного
блакитне
тепло…
(* топаз у перекладі з санскриту – tapas — тепло чи огонь. В давнину топаз умів розкривати таємниці і попереджувати про змови, погамовувати бурі морські…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292990
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2011
автор: Валя Савелюк