Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289164
Після зливи промінь сонця світлий
Веселкові підійняв мости.
У діброві сон-трава розквітла,
Сонечко всміхнулось з висоти.
А земля дарунок взявши неба,
молоду підправила красу.
Я іду розніжена до тебе
і у серці спогади несу.
Та між нами стала річка синя –
Часу непокірна течія.
Пам`яті людської берегиня
І яку не перетну вже я.
А веселка знаю, не навмисне
Розвела уквічані мости.
Ще у небі голубому висне
Пісня, що мені даруєш ти.
Знову я чекатиму на зливу,
Кольорові в небесах мости.
І натхненно радісна й щаслива
Я по них до тебе буду йти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292541
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: Віктор Ох