Десь осінь по ѓорах блукає в багр́янці,
В червоних коралях, що на вишив́анці.
Намітка із жовтого листя янтарна,
Запаска з ялиці: зелено-примарна.
Випитує осінь в прохожих дорогу,
Добратися хоче до м́ого порогу.
Принести в дарунок жалі та печалі,
І крик журавлиний з блакитної далі.
Зітхання і смуток, утому, зневір'я,
Тривогу й несп́окій до м́ого подвір'я.
Та стрівся їй вітер, мій лицар вродливий -
Хоробрий і мужній, хоч трішки встидливий.
У вальсі кружляв осінь без перестанку.
Спинилися вдвох лише в мене на ґанку.
У гарному вбр́анні з легких візерунків
Чомусь світла осінь стоїть без пакунків.
То лицар прекрасний мене захищав,
Образити жінку нікому не дав!
Коли осінь в танці кружляла по схилах,
Усі подарунки в лісах розгубила.
Я чемно всміхаюся: Осене мила,
Без тих подарунків ти дуже красива.
Що їх не дал́а мені, я не сумую,
Пригожого лицаря ніжно цілую.
21-22.09.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2011
автор: Мазур Наталя