Спалитися вщент.
До попелу.
До останнього
перетліти.
Протилежних світів
орбіти
на льотУ
перетнулися зОпалу.
Зазміїлися блискавкИ
в застережливих
окриках
грому,
окрилИло
натхнення втому
і – тепло
від руки
до руки.
Небезпека!
Рука до руки!
Десь зринала
з глибин Афродіта...
та недремний
Коваль антисвіту
недовіру
гранИв
на гвіздки.
Ще рука
сподівалась руки
у повільнім
назУстрічнім леті –
та на кожній
твоїй
планеті
заметАлись
до Бога
свічки.
-- Катастрофа!
Антисвіти!
Дай зневіри,
щоб мимо пройти!--
оддаляйся,
наляканий світе,
будь спокійним,
твоя орбіта,
та,
що сам собі
вимолив
ти.
…І лягла на зірки
роса.
Обсипаються наміри
щирі.
В чоловічій твоїй
зневірі
є якась
своєрідна
краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281018
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2011
автор: Валя Савелюк