Ми вийшли у похід – нам велено іти:
Нам не відомо про мету походу.
Над нами – Бог. До вищої мети
В огонь і воду. Через огонь і воду.
Ми йдем вперед без сумнівів і скарг.
Проз втрати й самоту. Проз відчай і негоду.
Серцями чуємо означену мету:
Над нами Бог – в огонь і воду.
Вперед, вперед, через огонь і воду.
Ми залишаєм по версті версту,
Тримаєм вперто до нового
сонячного сходу –
Над нами Бог. Він знає про мету.
В огонь і воду. Через вогонь і воду.
Допоки стане сил – ми будемо іти.
Тоді впадем у придорожні трави.
За нами йтимуть наглядці брати:
Вперед, вперед, без імені і слави.
Ми йдем вперед, нам велено іти.
Ми все, що залишилося од Роду.
До Богом даної найвищої мети –
В огонь і воду. Через огонь і воду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280501
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2011
автор: Валя Савелюк