Не думала, не гадала
Братія завзята,
Що навчальний рік прийде
Й нас пошлють до ката,
Що заберуть з інституту,
Залишать на полі
І примусять до смерку
Збирать бараболі.
Ой куди ж ти загнала
Нас гіркая доле?
За що кинула нещасних
На радгоспне поле?
За що, за що я питаю
Ти нас так караєш
І щодня о сьомій тридцять
Вставать заставляєш?
Та нічого, доле наша,
Не на тих напала,
Як сюди вже завела,
То щоб правду знала,
Що ми хлопці роботящі,
Але й любим їсти,
Бо хлопці ми не прості,
Бо ми ТФЛОЛ П І істи.
І так, - робота вже почалась,
Вже годі базікать
Й перестаньмо накінець
У столовій ікать.
А то, якщо збоку подивитись,
Де гріха таїти,
Три обіди в день їмо,
А де силу діти ?
І встаєм ми , як один,
Вмиваємо вуха
І на поле картопляне
Летимо щодуха.
Там згинаєм тіло наше
Під прямим куточком
І мчимося , захекавшись,
Довгеньким рядочком.
Бараболі миготять,
Сонце припікає
Ноги ниють, аж болять,
Поперек ламає.
Руки стали, як граблі,
Задубіли пальці,
Але не всі ми такі
Є серед нас й “ зайці”.
Ходить таке запишиться
Візьме себе в бОки,
Нічого само не робить,
Щей дає уроки.
І І
От таке то в нас життя,
От таке збирання,
Як приїдем чорні з поля,
То-то вже купання !
Поскидаєм з себе лахи,
Залізем у воду,
Бо брудними ще такими
Не були ми зроду.
Морда порохом припала,
Очі лиш блищаться,
Волос з бруду посивів
Й не хоче чесаться.
Ноги чорні, як земля,
Спина заріпИлась
Й шкіра дихати не може,
Бо брудом забилась.
А як вилізем з води,
Боже Твоя воля, -
Увесь бруд лишивсь в воді,
Що принесли з поля.
І вода вже, - не вода,
Така брудна стала,
Якби риба нахлебталась,
То вся б поздихала.
Після водних процедур
Ми йдемо в їдальню,
Де животи так наб’єм,
Ледве зАйдем в спальню.
Полягаєм на годинку,
Храпака утнемо,
Лише крикнуть : “ Є машина ! “,
То ми знову йдемо.
Знову тоті бараболі,
Знову болять боки,
Вже витягла клята бульба
З нас останні соки.
Але новий метод ми
Винайшли збирання,
Довгим рядом бараболь
Прем без розгинання.
Один з відрами гасає,
А двоє збирають,
Один плечі рівно має,
А два знемагають.
Як дотнуть ті два до краю,
То вже так втішаються,
Й щоб прямими знову стати
До землі рівнаються.
І І І
В Всесвіті Земля кружляє
Скоро дні злітають,
Тільки хлопцям не до цього
Картоплю збирають.
Та не думайте, що ми,
Як сюди прибули,
Цілком про все , крім картоплі,
На світі забули.
Випадає і у нас
Вільная година
І тоді тісною вже
Здається хатина.
Хто ногами не махав, -
Той б’є у футбола,
А хто рук не підіймав, -
Грає в волейбола
І таких спортсменів з себе
Хлопці поробили,
Що радгоспних футболістів
Ущент розгромили .
Так картоплю ми збирали,
Так відпочивали
Й подумавши про майбутнє,
В відчай повпадали.
Бо скінчаться бараболі
Й прийде нова мука
І прочнеться знов у нас
Проклята наука.
І почнемо, - ой не можу !
Знову креслити, писати
Й до кінця граніт науки
Все довбать, довбать, довбати.
Й тільки часом, як будем
Бульбу наминати,
То усім нам , правду скажу,
Буде що згадати !
26.09.1975 р. с. Теофіпілька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279967
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 11.09.2011
автор: Олекса Терен